1. Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня. Не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.
2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї.
3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда”. Недоречне випинання винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність – зловмисне прилюдне приниження унікальних можливостей і навіть сарказм з боку вчителя – звичайно, недопустимі.
4. Учителеві треба пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються. Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми.
1. Бути доброзичливим і чуйним.
2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.
3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.
4. Мати широке коло інтересів.
5. Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей. 6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.
7. Мати живий та активний характер.
8. Володіти почуттям гумору.
9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду свої поглядів і до постійного самовдосконалення.
10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.
11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.
12. Володіти емоційною стабільністю.
13. Уміти переконувати.
14. Мати схильність до самоаналізу. Існують критерії за якими можна визначити обдарованість дитини Обдарованими можна вважати дітей, якщо вони:
часто "перескакують” через послідовні етапи свого розвитку;
у них чудова пам’ять, яка базується на ранньому мовленні;
рано починають класифікувати і категорувати інформацію, що надходить до них;
Із задоволенням віддаються колекціонуванню. При цьому їхня мета – не приведення колекції в ідеальний і досить постійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових підстановках;
мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття;
можуть займатися кількома справами відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що відбуваються навколо них;
дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять будь-яких обмежень свої досліджень;
у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки;
можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально "занурюються” в своє заняття, якщо воно їм цікаве;
мають сильно розвинуте почуття гумору;
постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;
визначаються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно;
часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію;
їм бракує емоціонального балансу, вони часто нетерпеливі та поривчасті;
У своїй діяльності я використовую творчі методи, які сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми:
повага до бажання учнів працювати самостійно;
вміння утримуватись в процесі творчої діяльності;
надання дитині свободи вибору галузі застосування свої здібностей, методів досягнення мети;
індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня;
заохочення роботи над проектами, запропонованими самими учням;
виключення будь-якого тиску на дітей, створення розкріпаченої атмосфери;
схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі метою спонукати бажання випробувати себе в інших галузях діяльності;
підкреслювання позитивного значення індивідуальних відмінностей;
надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють відмінну від інших точку зору і у зв’язку з цим відчувають тиск з боку ровесників;
добування максимальної користі з хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів;
терпиме ставлення до можливого безладдя;
заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності;
переконання учнів, що вчитель є їхнім однодумцем, а не ворогом.
При складанні індивідуальних програм потрібно врахувати проблеми обдарованих дітей:
неприязнь у школі часто з’являється тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини;
ігрові інтереси – обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники. Як наслідок – дитина опиняється в ізоляції;
заглиблення у філософські проблеми – для обдарованих дітей є характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше, ніж для інших дітей;
невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком – обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню із дітьми старшого віку. Через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком;
прагнення до досконалості – для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості – вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного;
почуття незадоволеності – вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку;
нереальні цілі – вони часто ставлять перед собою завищені цілі, не маючи можливості досягти їх, переживають;
надмірні чутливість, вразливість;
потреба в уважному ставленні дорослих;
нетерплячість, зневажливість у відношенні до дітей, які сточть нижче від них в інтелектуальному розвитку.
