Сучасні сім'ї різноманітні, і від того, в якій родині живе дитина, залежить, яким змістом наповнюється процес формування її особистості. Умовно сім'ї поділяють на благополучні та неблагополучні.
Благополучна сім'я —- сім'я з високим рівнем внутрішньосімейної моральності, духовності, координації та кооперації, взаємної підтримки та взаємодопомоги, з раціональними способами розв'язання сімейних проблем.
Її благополуччя забезпечується гуманністю у взаєминах, умінням членів сім'ї любити і поважати один одного. Для неї характерна висока скоординованість дій під час вирішення внутрішньосімейних проблем, взаємоповага і взаєморозуміння, сформована позитивна моральна атмосфера. Дитина почувається рівноправною в сімейному колективі: її люблять, залучають до сімейних справ, водночас враховують її особисті інтереси та потреби. Діти цінують поради батьків, наслідують їхній особистий приклад. У нормальній сімейній атмосфері дитина росте доброзичливою, гуманною, спокійною та оптимістичною.
Неблагополучною є сім'я, яка через ті чи інші причини повністю або частково втратила свої виховні функції. Це спричинює несприятливі умови для виховання дітей.
До неблагополучних належать:
— сім ї, де батьки — алкоголіки, наркомани — ведуть аморальний спосіб життя. У таких сім'ях формування особистості дитини спотворюється. Вона народжується слабкою, хворобливою, страждає на нервово-психічні захворювання, росте без турботи, опіки, не має найнеобхіднішого;
— сім ї соціального ризику — це соціальне незахищені сім'ї, які потребують підтримки соціальних служб. Ці сім'ї не можуть повноцінно виконувати свої функції внаслідок складних соціальних умов. Як правило, це малозабезпечені, багатодітні сім'ї, сім'ї, які мають дітей-інвалідів, батьків-інвалідів, а також сім'ї з неповнолітніми матерями;
— сім' ї конфліктні, де постійно відбуваються конфлікти між батьками, батьками і дітьми. В умовах конфліктної сім'ї дитина набуває негативного досвіду спілкування, відчуває вороже ставлення батьків один до одного. Вона зневірюється в можливості існування дружніх і довірливих стосунків між людьми. В конфліктній сім'ї дитина не засвоює загальнолюдських норм та цінностей, у неї формуються суперечливі почуття до своїх батьків, а інколи навіть і вороже ставлення до них. У конфліктній сім'ї через чвари між батьками дитина зазнає сильних психологічних травм. Якщо конфлікти в сім'ї відбуваються постійно, то вони здатні розхитати нормальну психіку дитини;
— сім' ї асоціальні, члени яких конфліктують з морально-правовими вимогами суспільства, схильні до правопорушень;
— сім' ї неповні, коли дитину виховує один з батьків, переважно мати. Виникають вони здебільшого внаслідок розлучення подружжя, смерті одного з батьків, позбавлення батьківських прав тощо. У таких сім'ях спілкування з дітьми збіднене, часто вони відчувають труднощі побутового характеру, психологічний дискомфорт, тому нерідко їм не вистачає врівноваженості, доброзичливості, натомість діти виявляють надмірну роздратованість, байдужість;
— сім' ї, зовні благополучні — систематично припускаються серйозних прорахунків у сімейному вихованні через низьку педагогічну культуру та неосвіченість (сім'ї, де стосунки з дітьми є формальними; відсутня єдність у вимогах до дитини, наявні бездоглядність, надмірна батьківська любов або суворість у вихованні, застосовуються фізичні покарання тощо).
Захистити дітей від сімейного неблагополуччя може система регулювання сімейного виховання. Організацію допомоги батькам, якщо вони мають бажання нею скористатися, здійснюють учитель і школа на основі формування стосунків співпраці, взаємодопомоги, взаєморозуміння.
Принципи роботи з неблагополучними сім'ями
1. Не звинувачувати сім'ю.
2. Здійснювати індивідуальний підхід.
3. Підтримувати постійний контакт із сім'єю впродовж тривалого часу
4. Правильно будувати взаємини між сім'єю та вчителем.
5. Поважати членів сім'ї.
6. Орієнтуватися на позитивний потенціал сім'ї, на її здатність до самовдосконалення.
7. Гнучко залучати широкий спектр методів і прийомів у роботі вчителя-вихователя.
Процес налагодження взаємодії з батьками ефективний за дотримання педагогомпсихолого-педагогічних правил. До них належать:
— використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків. У спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може спровокувати образи, роздратування. Нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі;
— педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім' ї,. Класний керівник — особа офіційна, але за специфікою своєї роботи може стати свідком стосунків, які приховуються від сторонніх. Якою б не здавалася йому сім'я, учитель повинен бути тактовним, ввічливим, інформацію про сім'ю використовувати лише для допомоги батькам у вихованні дитини;
— життєстверджувальний, мажорний настрій при вирішенні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості. Формування особистості дитини передбачає подолання труднощів, протиріч у її житті. Важливо, щоб це сприймалося як вияв закономірностей розвитку (нерівномірність, стрибкоподібний характер, причинно-наслідкова зумовленість, вибіркове ставлення дитини до виховних впливів), тоді складнощі, протиріччя, несподівані результати не викликатимуть розгубленості у педагога.
Народна педагогіка
«Удома й стіни допомагають», «Скрізь добре, але вдома найкраще», «Нащо клад, коли в сім'ї лад» (родинне тепло); «Як батьки дружненькі, то й діти чемненькі», «Хороші діти — це честь батька й матері» (вихователь).
Практичне заняття
Тема. Робота класного керівника з батьками учнів початкових класів. Мета: вчити діагностувати різні аспекти сімейного виховання, формувати уміння готувати і проводити різні форми роботи з батьками учнів. План
1. Розв'язання педагогічних завдань на визначення помилок у сімейному вихованні та можливих шляхів їх подолання.
Завдання 1. Сьогодні наш першокласник прийшов зі школи похмурий, неговіркий... Сидимо мовчки за обіднім столом. Запитань йому не ставлю, чекаю, поки сам розповість, що трапилось. Але син мовчки йде готувати уроки. Коли уроки вже зроблені, синок готує ранець, а я, за звичкою, хочу допомогти йому, але він повертається до мене і каже:
— Досить мене опікати. Що я — «мамин синочок»?
— А в чому справа? — запитала я.
І тут я дізналася, що для уроку праці потрібно було принести кольоровий картон. Син мені про це напередодні не сказав — забув. А на уроці з'ясувалося, що мама забула покласти картон. І, звичайно, вчителька сказала йому про те, що ранець потрібно складати самому.
/. Як надмірна опіка позначається на формуванні особистості дитини?
2. Спроектуйте ситуації надання індивідуальної допомоги дітям щодо розвитку їх самостійності.
Завдання 2. Семирічний Сашко з'являється на порозі посланцем іншого світу. Там шторми і вітри, там розбиваються кораблі, а відважні капітани рятують екіпаж...
Він стоїть у розірваних шортах, ноги брудні вище кісточок, руки подряпані.
Мама, поглянувши на Сашка, охає та відправляє його вмиватися, але очі її посміхаються. А батько питає про те, що може запитати тільки чоловік: - Ну що, корабель на плаву?
- Та ні, - крутить головою Сашко, - конструкція неправильна, затонув.
Чоловічою короткою н6арадою вирішено переглянути конструкцію у найближчий вихідний.
Чи можна на підставі короткого нарису оцінити особливості стосунків у родині? Проаналізуйте стиль сімейного виховання у наведеній ситуації.
2. Розгляд методики оцінки сімейних стосунків за допомогою дитячих малюнків на тему "Моя сім’я”; анкети для батьків першокласників; розгляд тесту для батьків "Які Ви вихователі?”
